Зміни у валютному законодавстві. Коротко про головне

 07 лютого 2019 року введено в дію ЗУ від 21.06.2018  № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції" (далі – Закон № 2473), разом з яким запроваджено нову систему у сфері валютного регулювання:

• Положення про структуру валютного ринку України, умови та порядок торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України (Постанова Правління НБУ від 02.01.2019 № 1);
• Положення про здійснення операцій із валютними цінностями України (Постанова Правління НБУ від 02.01.2019 № 2);
• Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей України (Постанова Правління НБУ від 02.01.2019 № 3);
• Положення про перелік заходів захисту, порядок та критерії їх запровадження, подовження та дострокового припинення (Постанова Правління НБУ від 02.01.2019 № 4);
• Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (Постанова Правління НБУ від 02.01.2019 № 5);
• Положення про порядок надання банками НБУ інформації щодо договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами, позиками (Постанова Правління НБУ від 02.01.2019 № 6);
• Інструкція про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (Постанова Правління НБУ від 02.01.2019 № 7);
• Положення про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції (Постанова Правління НБУ від 02.01.2019 № 8);
• Правила функціонування системи підтвердження угод на валютному ринку України (Постанова Правління НБУ від 02.01.2019 № 10)

Основні зміни, які стосуються валютного нагляду за дотриманням резидентами та нерезидентами вимог валютного законодавства полягають, зокрема в наступному:  

• збільшено граничний строк здійснення розрахунків за експортно-імпортними контрактами з 180 до 365 днів;
• скасовано валютний нагляд за експортно-імпортними операціями до 150 тис. грн;
• запроваджено систему Е-ліміти замість індивідуальних ліцензій на валютні операції (2 млн. євро протягом календарного року для юридичних осіб, 50 тис. євро протягом календарного року для фізичних осіб); 
• скасовано процедуру реєстрації резидентами в НБУ зовнішніх запозичень;
• скасовано спеціальні санкції за порушення строків розрахунків (індивідуальний режим ліцензування та призупинення зовнішньоекономічної діяльності);
• скасовано щоквартальне декларування валютних цінностей, доходів та майна, що знаходяться за межами України;
• надано дозвіл на вільне використання резидентами рахунків в іноземних фінансових установах та на здійснення через такі рахунки валютних операцій (крім операцій з переказів коштів з України на такі рахунки);
• надано дозвіл на здійснення операцій за рахунками юридичних осіб- нерезидентів в українських фінансових установах.

За порушення вимог валютного законодавства (крім порушення строків за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлюється згідно із статтею 13 Закону № 2473) можуть бути застосовані:

• до банків – заходи впливу згідно із Законом України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність»;
• до уповноважених установ (крім банків) – такі заходи впливу:

а) письмове застереження;

б) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів валютних операцій;

в) штрафні санкції;

г) зупинення або відкликання (анулювання) ліцензії на здійснення валютних операцій;

• до юридичних осіб (крім уповноважених установ) – заходи впливу у вигляді штрафних санкцій;

• до фізичних осіб, посадових осіб уповноважених установ, посадових осіб юридичних осіб – заходи впливу у вигляді штрафів, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-X із змінами (далі – Кодекс України про адміністративні правопорушення).

Законом № 2473 внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв’язку з чим порушення порядку здійснення валютних операцій тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичних осіб (крім уповноважених установ), громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.